24 квітня 2017

«Science is sexy»: як вчені всього світу провели Марш за науку

22 квітня по всьому світу пройшли близько 600 Маршів за науку, в тому числі в Києві. Вони були приурочені до Дня Землі, і мали на меті продемонструвати важливість науки та незгоду з політикою Дональда Трампа щодо важливих досліджень навколишнього середовища. PhD кандидат з соціо-культурної антропології Таня Булах навчається в Indiana University Bloomington, але потрапила на марш у Берліні. Для Platfor.ma вона написала про те, як вчені і ентузіасти науки об’єднались заради спільної мети, і про те, чому це важливо.

 

Фотографія: sciencemarchber

У Берлін я приїхала на наукову конференцію. Бути у Берліні і пропустити можливість промарширувати, та ще й з такою благородною мету – це було би неприпустимо. Тому у суботу разом з колегами з Грузії, Казахстану, Франції та Німеччини ми вирушаємо до Бранденбурзьких воріт.

 

Усі ми аспіранти і PhD студенти, а на конференції презентували різні етапи своїх досліджень. У поїзді на марш розмови логічно точаться про програми навчання, гранти, стажування, написання дисертацій та інші академічні реалії.  Не залишаємо сумнівів іншим пасажирам про те, куди ми прямуємо.

 

На головному вокзалі жартуємо про те, скільки потрібно людей з науковими ступенем, щоб знайти потрібний вихід. Маневруємо між групами туристів з валізами і виходимо у напрямку маршу. Помітивши немаленький натовп на горизонті, я радо оголошую, що нам до них. Але за кількасот метрів з’ясовується, що це туристи, які роблять фото біля Рейхстагу. Ну, ми теж люди. Документуємо нашу присутність кількома селфі і спішимо далі.

 

Фотографія: Тетяна Булах

Із західного боку Бранденбурзьких воріт розвішані прапори Палестини.  Кілька десятків людей озброїлися гучномовцями та палко розказують про свої позиції та вимоги. Із протилежного східного боку стоять кілька тисяч наших колег-науковці у компанії мера Берліну та очільників місцевих університетів. В Берліні місця вистачає усім.

 

Якщо бути прискіпливо точним, то на March for Science Berlin ми не марширували. Але приєдналися до його кульмінаційної розв’язки – мітингу. На площі тисячі людей, та ми займаємо комфортне місця біля сцени.

 

 

Перед нами стоїть групка студентів. Вони гріються чаєм з термосу і дружно реагують на промови, здіймаючи вгору картонки. На шматках картону розписані лозунги та гасла. Science is sexy. Не маю найменшого сумніву. Літній чоловік справа чемно звертає мою увагу на спанієля. Песик сопить на подушці біля ніг – він теж учасник акції. На горизонті видніється кілька pussy hats – рожевих шапочок, які були знаковими на іншій акції – Woman’s March. 21 січня мільйони людей промарширували у знак протесту на обрання президентом США відомого сексиста Дональда Трампа.

 

До мікрофону на сцені по черзі підходять спікери, щоб розказати про те, що ігнорування наукових доказів може стати катастрофічною помилкою нашого часу, про економіку наукової сфери та про якість освіти, яка чомусь мотивує отримувати оцінки, а не знання. Словом, по усім больовим точкам.

 

Хоча спектр обговорення у промовах широкий, є і центральна політична складова. Зрештою, в усьому світу Марш проходив на День Землі. Одна з причин – привернути увагу до наукових доказів зміни клімату внаслідок людської діяльності. Те, що лідер однієї із найсильніших країн світу не вірить у науково доведені факти зміни клімату та скасовує фінансування Environmental Protection Agency, – це вже не просто тривожні дзвіночки, це набат. Виловлюю кілька плакатів Science is not an alternative fact, в яких теж читається кивок у сторону кабінету Білого Дому.

 

Усі промови німецькою, але один з моїх колег вправляється у синхронному перекладі, та переповідає, що говорять спікери. Час від часу йому допомагають інші німецькомовні учасники маршу, які стоять поруч. Дуже приязна атмосфера, коли незнайомі люди переймаються, щоб ти був у курсі того, що відбувається. Більш того, на сцені чергуються люди, які роблять переклад мовою жестів. Не знаю, чи так буває на кожному мітингу в Німеччині, але приємно, що академічна спільнота дбає про рівний доступ до інформації людей з обмеженим слухом.

  • Фотографія: sciencemarchber
  • Фотографія: sciencemarchber
  • Фотографія: sciencemarchber
  • Фотографія: sciencemarchber
  • Фотографія: sciencemarchber

Мігинг завершується. Після невеличкого масового розспівування і міні-репетиції кілька тисяч людей разом виспівують німецький гімн свободі та вільнодумству – Die Gedanken sind frei («Думки вільні»). Для перекладу на мову жестів виходять двоє перекладачів, щоб слова були і від жіночої, і від чоловічої особи. Фінал маршу перегукується з іншим мотивом, написаним на основному банері Берлінського маршу – Wissenschaft ist grenzenlos («Наука не має кордонів»).

 

Марш живе після свого завершення. До вікна автобуса хтось притиснув плакат Science not silence – і тепер це повідомлення подорожує у напрямку Friedrichstrasse. Я зупиняюся сфотографувати залишені на лавці плакати. За моєю спиною камери мобільних телефонів націлює ще кілька людей.

 

Фотографія: Тетяна Булах

Ввечері у соцмережах я читаю про те, як марш пройшов у Штатах. Одна зі знайомих активно обговорює, що марші неефективні та не ведуть до кардинальних змін. На кожен публічний протест знайдеться хтось, хто починає розказувати, що це було намарно. Згадую, що в Берліні на площі стояли не просто кілька тисяч людей, а дружня спільнота. Одного маршу і справді недостатньо, щоб перевернути світ. Але вистачить, аби організувати однодумців та окреслити план наступних дій.

 

Більш того, на марші так звані hardcore вчені, які працюють з атомною енергією або придумують нові ліки, стали пліч-о-пліч із науковцями соціальних та гуманітарних наук, які фокусуються на більш абстрактних теоріях. Ці два світи досліджень мають кардинально різні підходи до науки та знання і часто співіснують у паралельних реальностях. Але March for Science став точкою перетину цих двох всесвітів, бо йдеться про цінності та чесноти, які основоположні для будь-якої наукової діяльності.

 

Фотографія: sciencemarchber

Як і будь-який ненасильницький супортив, марш є у першу чергу актом символічним. Але це не означає, що він лишається недієвим. Свого часу засновник Інституту Альберта Ейнштейна, Джин Шарп, який займається дослідженнями мирних форм протесту, описав, що такі способи протистояння розхитують моноліт влади і відшуковують її слабкі місця. Загалом Шарп описав 198 способів мирного супротиву, тому науковцям є з чого обирати свої наступні кроки. Як написано на основному сайті протесту – We. Ми пройшлися. Тепер ми діємо.


comments powered by Disqus