11 січня 2017

Чоловіка і жінок: як рівноправ’я впливає на мову по всьому світу і в Україні

Питання ґендерного рівноправ’я – це окрім всього іншого ще й лексика. Аспірантка Інституту філології КНУ імені Т. Шевченка Юлія Олешко написала для Platfor.ma про те, як у світі зараз чинять з фемінитивами, чому з лондонського транспорту зникли звертання до ladies and gentlemen, а також те, якою буде перемога у цій лінгвістичній боротьбі.

 

 

Погляньмо на останні новини. Оксфордський університет закликає усіх членів навчального процесу уникати ґендерно образливої лексики. Міський голова Лондона прийняв рішення прибрати оголошення ladies and gentlemen із міського транспорту. Вінніпеґ потурбувався про використання ґендерно нейтральної мови у всій офіційній документації. Зміни у культурі мовлення цілком тенденційні. 

 

Заперечення статі людини як чинника для розподілу на дві категорії спричиняється до появи поняття унісекс не лише в матеріальному світі (статево не детерміновані вбиральні, одяг, парфуми), але й у світі ідей, що вербалізується у мовленнєвій практиці. Лінгвістичні дослідження з цієї проблематики тривають останні декілька десятиліть і на сьогодні відбуваються в межах ширшого напряму – ґендерних студій.

 

Сучасні наукові публікації визначають безпосередній зв’язок між думкою і словом; у цьому разі йдеться про те, що ґендеризоване мовлення сприяє розвитку сексистського мислення і соціальної поведінки. Відповідно, особлива мовна політика, а саме використання у спілкуванні ґендерно нейтральних іменників і займенників послаблює стереотипи й упередження.

 

Ми успадкували мову, яка творилася віками. Так склалося історично, що англійський займенник he (як і український він) використовувався як загальний термін. Однак у сучасному формальному письмі рекомендовано його уникати настільки, наскільки це можливо. Надмірне вживання займенника чоловічого роду засвідчує домінантність чоловіків, що принижує жіночу частину суспільства. Тому все частіше у текстах фіксуємо написання s/he або he/she – і це можлива альтернатива, проте не дуже зручна у використанні. А через повторення у близькому контексті вона викликає неоковирність: If a person is babysitting, he/she should feed the baby and do his/her best to entertain him/her.

 

Більш зручна альтернатива – це одиничне «вони» (singular «they») як синонім до неозначеного він чи вона: When I greet a friend, I hug them. Однак таке використання не стало нормативним для академічного письма, що зумовлено граматичною невідповідністю в категорії числа (друг – однина, вони – множина).

 

Нерідко в сучасній літературі трапляється займенник вона на позначення узагальненої особи, проте про логічність і справедливість такого вживання теж слід задуматися.

 

Помітно збільшується кількість мовців, які вживають ґендерно нейтральний займенник ze замість he або she. Хоча, наприклад, з його шведським відповідником hen слід бути досить обережним, оскільки він позначає не стільки узагальнено особу чоловічої або жіночої статі, скільки трансґендерів, аґендерів, ґендерквірів, або тих, хто відкидає поняття бінарної статі з ідеологічних мотивів. Ще далі пішов американський математик Майкл Співак, створивши займенникову парадигму, яка є частиною гендерно нейтральної мови. Комунікацію у спільноті ЛГБТК вивчає так звана «лавандова» лінгвістика, проте у цьому разі йдеться про рефлексацію в мові не лише ґендеру, але й сексуальної орієнтації.

 

 

З 70-х років минулого століття чергова хвиля фемінізму проголосила історію чоловікоцентричним баченням світових подій, відтак запропонувавши тезу: HIStory is HER story too. Від перейменування історію вберіг хіба здоровий глузд і етимологічна непричетність назви до займенника his.

 

У виборі іменників сьогодні існує та сама тенденція до «знебарвлення». Некоректною вважається вказівка на стать, коли це не є ситуаційно виправданим. Наприклад, у поєднанні з професією: lady novelist. Ніхто не каже man novelist, тому зазначення жіночої статі натякає на те, що ця особа – дилетант, і мовець зневажливо ставиться до її здобутків. Коли ж необхідно ідентифікувати стать, слід зазначити ім’я людини, якщо це, звісно, прояснить ситуацію. Та й узагалі іменник lady краще замінювати на woman; останній є стилістично немаркованим.

 

Щоб нікого не образити, не слід називати поетів жіночої статі poetess, а білетерів – usherette. Причина в суфіксах -ess і -ette, за допомогою яких номінації набувають зменшувально-пестливого забарвлення. Отже, ці особи можуть подумати, що значення їхньої роботи применшується.

 

На сьогодні policemen перетворилися на police officers, dairymen стали dairy farmers. Freshman рекомендовано замінити на first-year students, сhairman на chair, chairperson, coordinator або head. Steward і stewardess об’єднують у flight attendant, а actor і actress – в actor. Замість spaceman кажуть astronaut. Останні два приклади є цікавим з того погляду, що первинно суфікси -or та -er були ідентифікаторами чоловічого роду. Пізніше вони набули загального значення, так само як і суфікс -man, який нині в англійській мові указує на професію, рід діяльності або характеристику особи, але не на її стать. Виходить, що суфікси -or та -er з менш прозорим маскулінним минулим не так тривожать реформаторів мови, як -man.

 

Абсолютно штучною виглядає заміна mankind на humanity, адже якщо поглянути уважно, то можна помітити, що huMANity. А якщо бути ще уважнішим (уважнішою?), то – woMAN!

 

 

Нам, українцям, пощастило у цьому більше, оскільки праслов’янське *čelověkъ у сучасній літературній мові витіснилося словом пізнішого походження – людина, яке належить до жіночого роду. Цікаво, а це не ображає чоловіків?

 

Схоже, що актуальне для англійської мови правило відкидання ґендерно специфічних лексем має протилежний вигляд в українській мові. В останні десятиліття в результаті словотвірного ожіночнення з’явилися поліціянтки, можновладиці, продавчині і філософині. Причому деякі назви на позначення специфічно жіночих професій виникли без чоловічих відповідників: манікюрша (манікюрщиця). У цій ситуації манікюрщик є похідною, вторинною назвою. Так само, як і медбрат. До речі, в чинному класифікаторі професій є тільки медична сестра, однак дискримінація чоловіків не є предметом активного обговорення у сьогоденні.

 

Мовознавці визначають фемінізацію як питому рису дорадянського і раннього радянського періоду; більше того, це явище стосувалося так само і жіночих прізвищ. Що ж до сучасного стану, то в усному побутовому мовленні директорка і фронтовичка звучать органічно, тоді як в офіційно-діловому – ні. Тому ставиться під питання доцільність перенесення народних розмовних елементів на всі без винятку сфери спілкування.

 

Співіснування в глобалізованому суспільстві таких протилежних векторів, як інклюзивне мовлення і фемінізація іменників свідчить про неоднакову мовну картину світу різних націй. Але питання в іншому. Чи справді комусь потрібна така лінгвістична гімнастика? Чи за уникненням буквосполучення MAN, часом випадкового, стоїть повага до жінки? Чи формальне прагнення до рівності не є імпліцитно сексистським відносно іншої статі? Врешті, чи варто намагатися стерти межу між біологічно відмінними істотами, і чи можливо це взагалі?

 

Фотографія: depositphotos.com


comments powered by Disqus