20 квітня 2017

Двері в Київ: плюси і мінуси столичних аеропортів, вокзалів, автостанцій очима архітектора

2-3 червня відбудеться фестиваль архітектурний фестиваль CANactions. Його засновник Віктор Зотов розповів Platfor.ma про плюси і минуси точок входу і виходу з Києва: аеропортів, залізничного вокзалу та автостанції.

 

 

Аеропорти

Якість аеропорту показує готовність або неготовність суспільства до вирівнювання розшарування суспільства на блатних і лохів.

 

 

У мене був проект аеропорту у Маріуполі. У ньому втілені найпростіші цінності – коли я можу, наприклад, під’їхати аж до самих дверей входу під навісом. А прямо з зовнішнього фасаду я вже бачу літак і рухаюсь в його напрямку. Але коли я під’їжджаю до Жулян, то мене зустрічає шлагбаум і логістична плутанина всередині.

 

Надважлива складова комфорту – якісний громадський транспорт. Зауважте: у київських аеропортів фактично немає громадського транспорту. На чому можна доїхати у Бориспіль? З вокзалу ходить якийсь автобус, але хто з нас про нього знає щось напевно?

 

При цьому всі види громадського транспорту мають бути інтегровані між собою. Нещодавно я був в Гаазі. У них фантастичний транспортний термінал, який мене просто шокував. Туди інтегровано все, що рухається: велосипеди, трамваї з різних боків, міські і приміські електрички, міжміські потяги, приватні авто, таксі, пішохідна вулиця просто вливається в середину прекрасної сучасної будівлі. Всі засоби пересування поєднані в світлому багаторівневому просторі. При цьому ніде немає натовпу та черг, між людьми скрізь комфортна відстань, ніякого візуального шуму і все зрозуміло.

 

 

Безумовно, серед наших найкращий – термінал D. Але у ньому не все працює на повну потужність. Хоч ти прилітаєш, хоч відлітаєш – ніколи не відкриті усі вікна на реєстрації, пунктах перевірки на безпеку і паспортного контролю.

 

Важко говорити про доцільність розподілу між Борисполем і Жулянами. Але очевидно, що другий аеропорт обмежує розвиток міста, тоді як у Борисполі є термінали, які зараз взагалі не працюють. Функціонує лише один D і схоже на те, що його достатньо.

 

Якщо узагальнювати, то важливі складові якості життя – це мобільність і транспорт. Гарно порівнювати місто з кровоносною системою: так от, зараз ми маємо тромби, які створюються на шляхах пересування енергії, кровообігу і взагалі обміну речовин.

 

Якщо у вас немає власного авто, то з аеропорту вам скоріше за все доведеться їхати на таксі від «бомбіл», які чекають на туриста біля виходу та беруть втричі дорожче. Скільки потрібно грошей, щоб поламати цю корупційну схему? Це можна зробити за тиждень. Щоб зробити так – приїжджає таксі, висаджує одного, а потім, проїжджаючи 100 метрів, підбирає іншого.

 

А взагалі-то найпрекрасніше рішення дістатися від аеропорту до міста – на метро або електричці. Тоді вартість квитка могла б бути €3 замість €15 на таксі. Для цього, звісно, вже потрібні серйозні інвестиції. Але у Києві живе 3-4 млн людей, тобто це дуже велике місто з грандіозними ресурсами. Ймовірно, добре організоване автобусне сполучення може бути гарним першочерговим кроком.

 

 

Якщо говорити про внутрішню організацію терміналу D в порівнянні з європейською практикою, то загалом все зроблено добре. З негативного – людський фактор. Починаючи від поводження персоналу – того, як тебе оглядає співробітник, до того, що вікна різноманітних сервісів не працюють на повну потужність.

 

Коли я останній раз летів, то записав у книжку пропозицій, щоб вони прибрали шумове забруднення. Весь час, коли ти в будівлі аеропорту, ти, як заручник, змушений слухати занадто гучні і часто безглузді оголошення. Зосередитися на своєму – книжці, комп’ютері чи думках – дуже важко. Це совкові табірні традиції. У пасажирів має бути самодисципліна – є візуальна інформація, тож користуйтеся нею, не треба все постійно повторювати. Краще додати більше моніторів. Для незрячих людей є окремі сервіси, щоб контролювати час, термінал та логістику в середині. Ця зміна також не потребує залучення значних  ресурсів.

 

 

 

Вокзали

По можливості усі різновиди транспорту мають інтегруватися в один вокзал. Якщо це не вдається, то має бути гарне сполучення між ними. Прекрасний приклад з мого останнього досвіду подорожей – вокзал у Гаазі, який я вже згадував.

 

12 років тому я побачив у «Київпроекті» матеріали щодо перспектив розвитку київського транспорту. Мене тоді здивувало, що зазначені в проектах нові вокзали були розкидані по місту. Я задав питання керівнику ініціативи: «Чому так? Чому всі види транспорту не зінтегровані?» Його відповідь мене шокувала: «Це ж у них! А це у нас». Це розділення, абсолютна культурна ізольованість та неспроможність перейняти досвід – велика проблема. Однак є молодші люди, які же починають активно впливати на практику. У них є місія – зробити так, щоб ці світи – український та прогресивний закордонний – перетиналися.

 

Коли я виходжу з потяга у Києві, то щоразу бачу вагітних жінок, літніх людей, дівчат з валізами, які мусять залізти по сходах в надземний перехід або спуститись. Далі з-під землі є лише два ескалатори, які майже ніколи не працюють. Тоді мені хочеться за це катувати «відповідальну особу».

 

Та й взагалі, навіщо виходити з метро Вокзальна на вулицю, щоб через декількадесот метрів сходами знову спускатися в підземний перехід по платформ з потягами? Крім ескалаторів, мають бути ліфти для людей з особливими потребами. Ще одна проблема – навігація та візуальний і звуковий шум.

 

 

Коли ж я виїжджаю, то, вийшовши з метро, не можу побачити те, що мені потрібно – розклад або навігацію до свого вагону. Є лише табло, на якому горять дві лампочки, придатні для освітлення хіба що в коморах. Якщо я його не помітив і зайшов у підземний перехід, то абсолютно нічого неможливо дізнатися. Треба зробити так, щоб будь-де можна було підняти голову і побачити те, що буде корисно пасажиру.


Вокзальна площа має бути публічним простором, де є вільний прохід і зручний громадський транспорт – натомість все захаращено рекламою та МАФами. Найпростіше, що можна зробити зараз – це викинути зайве.

 

Плюс вокзалу у тому, що він недалеко від центру. Однак мені здається, що коли проводили його останню реконструкцію, то піклувались в першу чергу про красу. Але мене як пасажира взагалі не дуже цікавить фасад будівлі вокзалу. Я звертаю увагу на функціональні речі. Тим більше, що це транспортний термінал. Тобто ми замість того, щоб стати здоровішими, постійно купляємо собі косметику.

 

Автовокзал

Автостанцією я майже не користувався. Але найголовніше – автовокзал має бути інтегрований з залізницею. Для пасажирів і першого, і другого це буде набагато зручніше.

 

Гадаю, варто задуматись над втіленням електрозалізного транспорту – за прикладами можна подивитися, наприклад, на Швейцарію чи Голландію. У Гельсінкі автостанція знаходиться під головною площею у самому центрі міста. Вона дуже урбанізована, розташована у декілька підземних рівнів. За кілька кварталів автобуси заїжджають під землю.

 

Загалом же зміни з’являються із виникнення наміру. А роботи потрібно починати з дослідження ситуації та кращого світового досвіду.


comments powered by Disqus