11 жовтня 2017

Звірі теж люди: чому з жорстокості до тварин починається дуже багато поганого

Засновник зоозахисної організації UAnimals Олександр Тодорчук пояснює, чому жорстоке ставлення до тварин несе загрозу для кожної людини та запрошує 15 жовтня на Всеукраїнський марш за права тварин у парку Тараса Шевченка.

 

 

Раніше мені здавалося, що у сучасному світі немає потреби пояснювати, чому не можна знущатися над тваринами. Раніше – це до того, як я вирішив почитати коментарі. Знаю, сам винен і власними руками відкрив ті пекельні ворота. Під статтею про серійного живодера я прочитав, ніби він, виявляєтеся, благородний санітар вулиць. Під новиною про чоловіка, який викинув кошеня з десятого поверху, жіночка із Житомира запевняла, що у житті всяке буває. А пост про притравочну станцію супроводжувався дивними жартами людини з аватаркою Гомера Сімпсона.

 

 

В той же час, під новиною про Всеукраїнський марш за права тварин я прочитав, що то «не на часі»! Поки усі проблеми людства не будуть вирішені, про права тварин не варто і мріяти. От тільки то і є проблема людства.

 

Якщо для вас нічого не значать страждання живих істот, подумайте про себе. Чи хотіли би ви жити в одному під’їзді з людиною, яка отримує насолоду від вбивства? Живодери гордо називають себе «догхантерами», але насправді вони маніяки, які радіють стражданням і збуджуються від смертельних конвульсій. Хочете, аби ваша дитина їхала з таким у одному ліфті? А зараз відбувається саме так, бо посадити сьогодні не можуть навіть збоченця, який вбив не менше тисячі безпритульних тварин.

 

Ви вважаєте знущання дітей над кошеням маленькими пустощами? Нещодавно в маленькому українському місті діти пляшкою згвалтували тварину. Не бійтеся, це найстрашніший факт з цього тексту. Але скажіть, хто виросте з підлітків, які для забави і лайків робить таке? Перебісяться? Ні! За статистикою, від 50% до 70% серійних вбивць починали зі знущань над тваринами.

 

Ще в 1963-му році американський психіатр Джон Макдональд опублікував статтю «The threat to kill», в якій сформулював набір з трьох поведінкових характеристик – зоосадизм, піроманія і енурез, які пов'язав зі схильністю до скоєння особливо жорстоких злочинів.

 

Жорстоке поводження до тварин є найбільш дослідженим із трьох чинників. Майбутні серійні вбивці, будучи не в силах помститися тим, хто їх принизив, розправляються з безневинними і беззахисними – тваринами. До речі, нещодавно вчені Райт і Хенслі доповнили дослідження і виявили, що зазвичай вбивці вбивають людей тими ж способами, якими в дитинстві мордували тварин. Мурашки по тілу, правда?

 

 

Але є й менш помітні прояви великого садизму. В цирках тварин через біль змушують виконувати дурні трюки, а дітей привчають радіти змученому ведмедю, слону і леву. На притравочних станціях собак навчають вбивати ведмедя на ланцюгу, чи прив’язаного єнота. А все тому, що хтось любить вбивати. Я вже не кажу про любов деяких панів і панянок до первинної моди та шуб із сотні трупів тварин.

 

Кажуть, що моральний розвиток людини можна оцінити по її ставленню до тварин. До тих, хто не може відповісти. До беззахисних. Мені дуже хочеться вірити, що 15 жовтня на Всеукраїнському марші за права тварин ми побачимо, що українці готові боротися за гуманність.


comments powered by Disqus